Значення в інших словниках
-
сургуч —
сургу́ч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
сургуч —
СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, – сургуч посипався на підлогу (О. Полторацький).
Словник української мови у 20 томах
-
сургуч —
-у, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сургуч —
Легкоплавка суміш смол (напр., шелаку), розчинника (напр., скипидару) і наповнювача (напр., гіпсу) з домішкою пігментів; застосовується головним чином для опечатування поштових посилок.
Універсальний словник-енциклопедія
-
сургуч —
Сургу́ч, -ча́, -че́ві
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сургуч —
СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, — сургуч посипався на підлогу (Полт., Дит.
Словник української мови в 11 томах