сургуч

СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо.

Він схопив листа, надірвав обгортку, — сургуч посипався на підлогу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 13);

Каса й бухгалтерія опечатані сургучем (Ле, Міжгір’я, 1953, 261).

Значення в інших словниках

1. сургуч — сургу́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сургуч — Смілка  Словник чужослів Павло Штепа
3. сургуч — СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, – сургуч посипався на підлогу (О. Полторацький).  Словник української мови у 20 томах
4. сургуч — -у, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сургуч — Легкоплавка суміш смол (напр., шелаку), розчинника (напр., скипидару) і наповнювача (напр., гіпсу) з домішкою пігментів; застосовується головним чином для опечатування поштових посилок.  Універсальний словник-енциклопедія
6. сургуч — Сургу́ч, -ча́, -че́ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)