сургучевий

СУРГУЧЕ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сургу́чний.

Під час хвилинної зупинки ми кидали в двері поштового вагона мішок із сургучевою печаткою (Жур., Звич. турботи, 1960, 39).

Значення в інших словниках

1. сургучевий — сургуче́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сургучевий — СУРГУЧЕ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сургу́чний. Під час хвилинної зупинки ми кидали в двері поштового вагона мішок із сургучевою печаткою (С. Журахович).  Словник української мови у 20 томах
3. сургучевий — -а, -е. Те саме, що сургучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови