сургучний
СУРГУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сургу́ч.
Сургучний запах;
// Зробл. з сургучу.
— Тут ще вам лист.., — мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Добр., Очак. розмир, 1965, 225);
Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв’язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Кучер, Прощай.., 1957, 219).
2. Кольору червоного сургучу.
Голова та верхня частина шиї у них [індиків].. вкриті сургучно-червоними бородавками (Наука.., 6, 1973, 66).
Словник української мови (СУМ-11)