сургучний

СУРГУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до сургу́ч.

Сургучний запах;

// Зробл. з сургучу.

– Тут ще вам лист.., – мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (С. Добровольський);

Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв'язані мотузками і обкапані сургучними печатками (В. Кучер).

2. Кольору червоного сургучу.

Голова та верхня частина шиї у них [індиків] .. вкриті сургучно-червоними бородавками (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. сургучний — сургу́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сургучний — -а, -е. 1》 Прикм. до сургуч. Сургучний запах. || Зробл. із сургучу. 2》 Кольору червоного сургучу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сургучний — СУРГУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сургу́ч. Сургучний запах; // Зробл. з сургучу. — Тут ще вам лист.., — мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Добр., Очак.  Словник української мови в 11 томах