1. Словник української мови в 11 томах

сургучевий

СУРГУЧЕ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сургу́чний.

Під час хвилинної зупинки ми кидали в двері поштового вагона мішок із сургучевою печаткою (Жур., Звич. турботи, 1960, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сургучевий — сургуче́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сургучевий — СУРГУЧЕ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сургу́чний. Під час хвилинної зупинки ми кидали в двері поштового вагона мішок із сургучевою печаткою (С. Журахович). Словник української мови у 20 томах
  3. сургучевий — -а, -е. Те саме, що сургучний. Великий тлумачний словник сучасної мови