сургуч
СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо.
Він схопив листа, надірвав обгортку, — сургуч посипався на підлогу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 13);
Каса й бухгалтерія опечатані сургучем (Ле, Міжгір’я, 1953, 261).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сургуч — сургу́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сургуч — Смілка Словник чужослів Павло Штепа
- сургуч — СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, – сургуч посипався на підлогу (О. Полторацький). Словник української мови у 20 томах
- сургуч — -у, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сургуч — Легкоплавка суміш смол (напр., шелаку), розчинника (напр., скипидару) і наповнювача (напр., гіпсу) з домішкою пігментів; застосовується головним чином для опечатування поштових посилок. Універсальний словник-енциклопедія
- сургуч — Сургу́ч, -ча́, -че́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)