1. Універсальний словник-енциклопедія

сургуч

Легкоплавка суміш смол (напр., шелаку), розчинника (напр., скипидару) і наповнювача (напр., гіпсу) з домішкою пігментів; застосовується головним чином для опечатування поштових посилок.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сургуч — сургу́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сургуч — Смілка Словник чужослів Павло Штепа
  3. сургуч — СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, – сургуч посипався на підлогу (О. Полторацький). Словник української мови у 20 томах
  4. сургуч — -у, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сургуч — Сургу́ч, -ча́, -че́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сургуч — СУРГУ́Ч, у́, ч. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, — сургуч посипався на підлогу (Полт., Дит. Словник української мови в 11 томах