Земля, край, місцевість, обшир, розлоги, терен, цара
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
Значення в інших словниках
територія —
терито́рія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
територія —
Земельний простір; (села) земельне володіння <�посілість>, фр. межі, кордони; (ферми) земельна власність земля; (розселення, кого) ареал, регіон, простір.
Словник синонімів Караванського
територія —
терито́рія (лат. territorium, від terra – земля) певна частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр., Т. держави, міста, парку).
Словник іншомовних слів Мельничука
територія —
ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж. 1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. Про пригоди в дорозі знаєте десь...
Словник української мови у 20 томах
територія —
-ї, ж. 1》 Частина земної кулі, що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. || Частина якої-небудь країни (область, район і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
територія —
Простір, що його обороняють тварини від особин свого виду; охоплює т.зв. ареал проживання, де проходять більша частина життя тварин, пошуки харчу, токовища, гніздування; завжди позначається для перестороги від вторгнення (у птахів співом, у деяких ссавців — виділенням залоз, сечею або калом).
Універсальний словник-енциклопедія
територія —
ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П.
Словник синонімів української мови
територія —
Терито́рія, -рії, -рією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
територія —
ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж. 1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. Про пригоди в дорозі знаєте десь...
Словник української мови в 11 томах