територія
ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж.
1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу.
Про пригоди в дорозі знаєте десь од д. Крип'якевича, з яким ми бідували разом, та й з моїх двох карток ще з австрійської території (М. Коцюбинський);
– Все ж я не такою уявляв собі Європу, – признався Козаков. – Думав, що тут суцільні міста і села, де з людьми не розминешся, – так скрізь перенаселено. Все їм територій не вистачає... А в них, здається, села рідші, ніж у нас в Донбасі (О. Гончар);
// Частина якої-небудь країни (область, район і т. ін.).
Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський).
2. Земельний простір, зайнятий населеним пунктом, підприємством, установою тощо.
– На луках бродять чиїсь коні, по травах стелються дими, на зеленому роздоллі .. – шатра. Що? Цигани? На території моєї сільради?.. (Григорій Тютюнник);
Вся величезна територія станції була в цей день переповнена військами (О. Гончар);
Я вийшов на вулицю й переліз на територію фабрики через паркан (Л. Смілянський);
// Простір, на якому поширені певні явища.
Територія змішаних говорів.
△ (1) Ві́льна терито́рія – частина певної області, певного міста і т. ін., яка підлягає особливим міжнародним законом.
Вільна територія Трієст.
Словник української мови (СУМ-20)