тучний

1. тлустий, гладкий, грубий, див. ситий, жирний, товстий

2. хмарний, зливний

моск. опасистий

Значення в інших словниках

1. тучний — ту́чний прикметник вгодований тучни́й прикметник дощ рідко  Орфографічний словник української мови
2. тучний — ТУЧНИ́Й, а́, е́, рідко. Великий, але короткочасний, з грозою (про дощ). Дощ тучний давно вже перестав, з обложних хмар сіяло, мов крізь сито (Панас Мирний). ТУ́ЧНИЙ, а, е. розм. 1. Добре вгодований, гладкий (перев. про тварин).  Словник української мови у 20 томах
3. тучний — I тучн`ий-а, -е, рідко. Великий, але короткочасний, з грозою (про дощ). II т`учний-а, -е, розм. 1》 Добре вгодований, гладкий (перев. про тварин). || Густий, буйний, соковитий (про рослини). 2》 Жирний, родючий (про землю, ґрунт).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тучний — РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙ діал.,; РОЖАЇ́СТИЙ розм., Я́ДЕ́РНИЙ розм., ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙ розм., ТЛУ́СТИЙ розм. (з великим умістом поживних речовин).  Словник синонімів української мови
5. тучний — ТУ́ЧНИЙ, а, е. розм. 1. Добре вгодований, гладкий (перев. про тварин). На торзі купив собі [десятник] три коні: одного сліпого, другого худого, а третього тучного (Калин, Закарп. казки, 1955, 178); // Густий, буйний, соковитий (про рослини).  Словник української мови в 11 томах
6. тучний — Тучний, -а, -е 1) Жирный. Тучні ягнята. К. Псал. 263. 2) Плодородный. Земля тучна. К. Псал. 239. --------------- Тучний, -а, -е Грозовый. тучний дощ. Сильный, но кратковременный дождь съ грозою. Ой ідуть дощі усе тучнії. Грин. III. 637.  Словник української мови Грінченка