Значення в інших словниках
-
туша —
ту́ша іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
туша —
див. ТУЛУБ, ТІЛО.
Словник синонімів Караванського
-
туша —
див. гладкий
Словник синонімів Вусика
-
туша —
[туша] -ш'і, ор. -шеийу
Орфоепічний словник української мови
-
туша —
ТУ́ША, і, ж. 1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (О. Стороженко); Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свіжувати тушу (П.
Словник української мови у 20 томах
-
туша —
-і, ж. 1》 Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. || Мертве тіло якої-небудь великої тварини. 2》 розм. Про велике, гладке тіло людини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
туша —
ТУ́ША, і, ж. 1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397); Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свіжувати тушу (Загреб.
Словник української мови в 11 томах
-
туша —
Туша, -ші ж. Туша. Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ЗЮЗО. II. 546. ум. тушка. Лисичка-сестричка тушку з'їла, а кишечки під себе поховала. Мнж. 4.
Словник української мови Грінченка