Значення в інших словниках
-
умишляти —
умишля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
умишляти —
УМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., що і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду). Троянці злеє умишляють, Щоб преч [геть] із кріпості втікать (І. Котляревський); – Юда ти беззаконний! – кричить Петро.
Словник української мови у 20 томах
-
умишляти —
-яю, -яєш, недок., умислити, -лю, -лиш, док., перех. і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
умишляти —
ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал.
Словник синонімів української мови
-
умишляти —
УМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду). Троянці злеє умишляють, Щоб преч [геть] із кріпості втікать (Котл., І, 1952, 241); — Юда ти беззаконний! — кричить Петро.
Словник української мови в 11 томах
-
умишляти —
Умишляти, -ляю, -єш сов. в. умислити, -лю, -лиш, гл. Придумывать, придумать, задумывать, задумать. Вони на правих умишляють, безвинного судом осудять. К. Псал. 219.
Словник української мови Грінченка