унія —
у́нія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
унія —
Ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору). 2. Об’єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традиційних форм православної обрядовості. 3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
Літературне слововживання
унія —
-ї, ж. 1》 Об'єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. 2》 Об'єднання православної церкви з католицькою під владою Папи Римського. 3》 Назва міжнародних адміністративних союзів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
унія —
У́НІЯ, ї, ж. 1. Об'єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. У 1385 році литовський князь Ягайло уклав з польськими панами договір про унію (об'єднання) Литви з Польщею (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
унія —
у́нія (лат. unio – єдність, об’єднання) 1. Об’єднання держав під владою одного монарха; союз держав. 2. Назва міжнародних адміністративних союзів. 3. У. церковна – об’єднання католицької та православної церкви під зверхністю папи римського.
Словник іншомовних слів Мельничука
Унія —
Скорочена назва Сполучених Штатів, вживана у XVIII-XIX ст.; під час громадянської війни означала штати Півночі.
Універсальний словник-енциклопедія
унія —
У́НІЯ, ї, ж. 1. Об’єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. У 1385 році литовський князь Ягайло уклав з польськими панами договір про унію (об’єднання) Литви з Польщею (Іст. СРСР, І, 1957, 93).
Словник української мови в 11 томах
унія —
рос. уния 1. Союз держав, територій, міжнародних співтовариств. 2. Постійні міжнародні організації адміністративного, інформативного, технічного характеру.
Eкономічна енциклопедія
унія —
У́нія, унії ж. Унія. Ми приїхали просити, нехай і в нас буде благочестиє, як і в людей: а то у нас унія, що ми її й терпіти не можемо. ЗОЮР. І. 262.
Словник української мови Грінченка