унія
У́НІЯ, ї, ж.
1. Об'єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії.
У 1385 році литовський князь Ягайло уклав з польськими панами договір про унію (об'єднання) Литви з Польщею (з навч. літ.).
2. Об'єднання православної церкви з католицькою під владою римського папи (зі збереженням православною церквою своїх обрядів), що проіснувало в Польщі та в залежних від неї державах з 1439 до 1946 року.
Пан Пулявський навербував полк шляхти і насунув у чигиринське староство приневолювать народ до унії (О. Стороженко);
[Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? [Перший:] Ні, панотче (О. Корнійчук);
Представники полемічної літератури, скерованої проти Берестейської унії, висловлюють погляди, близькі до радикальних, плебейських варіантів Реформації (з наук. літ.);
Польський уряд провадив політику полонізації і покатоличення українського народу. Основним заходом здійснення цієї політики була релігійна унія – примусове об'єднання православної і католицької церков під зверхністю римського папи (з навч. літ.).
3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
Словник української мови (СУМ-20)