установлювати

(вирібню) устатковувати, устаткувати, поустатковувати, див. оборудувати, раціоналізувати, (лад) наказувати, наказати, понаказувати, див. приказувати, регляментувати, розпоряджатися, (обов'язки) визначувати, визначити, повизначувати, див. опреділяти, (товариство) засновувати, заснувати, позасновувати, закладати, закласти, позакладати, див. організовувати, (факти) виявляти, виявити, повиявляти, відкривати, відкрити, повідкривати, знаходити, знайти, познаходити

Значення в інших словниках

1. установлювати — устано́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. установлювати — Ставити, розміщати; (факти) виявляти, г. устійнювати; (опіку) уряджати, (причину) визначати, розпізнавати; (закон фізики) відкривати, формулювати; (зв'язок) знаходити; НАЛАГОДЖУВАТИ, здійснювати; (стосунки) започатковувати, погоджуватися мати...  Словник синонімів Караванського
3. установлювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., що. 1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.  Словник української мови у 20 томах
4. установлювати — (встановлювати), -юю, -юєш, установляти (встановляти), -яю, -яєш, недок., установити (встановити), -новлю, -новиш; мн. установлять; док., перех. 1》 Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. установлювати — ВІДКРИВА́ТИ (знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ). — Док.: відкри́ти, розкри́ти, установи́ти (встанови́ти).  Словник синонімів української мови
6. установлювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., перех. 1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.  Словник української мови в 11 томах