установлювати

Ставити, розміщати; (факти) виявляти, г. устійнювати; (опіку) уряджати, (причину) визначати, розпізнавати; (закон фізики) відкривати, формулювати; (зв'язок) знаходити; НАЛАГОДЖУВАТИ, здійснювати; (стосунки) започатковувати, погоджуватися мати, (лад) ЗАВОДИТИ, УЗАКОНЮВАТИ; (порядок) наводити, (межі) реґляментувати; (чергу) стежити за чим; (антену) СТАВИТИ, споруджувати, д. інсталювати; п! СТАБІЛІЗУВАТИ.

Значення в інших словниках

1. установлювати — устано́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. установлювати — (вирібню) устатковувати, устаткувати, поустатковувати, див. оборудувати, раціоналізувати, (лад) наказувати, наказати, понаказувати, див. приказувати, регляментувати, розпоряджатися, (обов'язки) визначувати, визначити, повизначувати, див.  Словник чужослів Павло Штепа
3. установлювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., що. 1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.  Словник української мови у 20 томах
4. установлювати — (встановлювати), -юю, -юєш, установляти (встановляти), -яю, -яєш, недок., установити (встановити), -новлю, -новиш; мн. установлять; док., перех. 1》 Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. установлювати — ВІДКРИВА́ТИ (знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ). — Док.: відкри́ти, розкри́ти, установи́ти (встанови́ти).  Словник синонімів української мови
6. установлювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., перех. 1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання.  Словник української мови в 11 томах