цілющий —
[ц'іл'ушчией] м. (на) -шчому/-шч'ім, мн. -шч'і
Орфоепічний словник української мови
цілющий —
цілю́щий прикметник
Орфографічний словник української мови
цілющий —
ЦІЛЮ́ЩИЙ, а, е. Який має лікувальні властивості; гойний. – Я все літо казала йому: візьми відпустку, їдь на Кавказ до сонця й тепла, до цілющих вод. У нього давно застуджені нирки (З.
Словник української мови у 20 томах
цілющий —
-а, -е. Який має лікувальні властивості. || Пов'язаний із здатністю зціляти. || Корисний для здоров'я, який сприяє зміцненню, збереженню здоров'я. || Який приносить полегшення, заспокоєння, втіху. Цілющі трави. Цілюща вода.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цілющий —
ЖИВЛЮ́ЩИЙ (ЖИВЛЮ́ЧИЙ рідше) (який є джерелом сили, бадьорості; який підживлює, освіжає), ЖИВОТВО́РНИЙ, ЖИВУ́ЩИЙ, ЖИТТЄДА́ЙНИЙ, ЖИВОДА́ЙНИЙ, ОСВІЖНИ́Й, ОЖИВЛЯ́ЮЧИЙ рідше, ЖИВОТВО́РЧИЙ рідше, ОСВІЖА́ЮЧИЙ рідше, ОЖИ́ВЧИЙ рідше.
Словник синонімів української мови
цілющий —
Цілю́щий і цілю́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цілющий —
ЦІЛЮ́ЩИЙ, а, е. Який має лікувальні властивості. — Я все літо казала йому: візьми відпустку, їдь на Кавказ до сонця й тепла, до цілющих вод. У нього давно застуджені нирки (Тулуб, В степу..
Словник української мови в 11 томах