Значення в інших словниках
-
читець —
Декляматор, сов. декламатор; р. читач.
Словник синонімів Караванського
-
читець —
І заст. чтець 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок читати під час богослужінь з усіх священно-богослужбових книг, крім Євангелія; 2. Особа, посвячена в цей чин; дяк; регент; заст. анагност
Словник церковно-обрядової термінології
-
читець —
ЧИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. 1. Той, хто читає кому-небудь уголос. – А що пак твої наймити будуть завтра робити? – несподівано перебила Онися читця (І. Нечуй-Левицький); Затих читець, і останні його слова потонули в буряних оплесках (В.
Словник української мови у 20 томах
-
читець —
чите́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
читець —
-тця, ч. 1》 Той, хто читає кому-небудь вголос. || Той, хто бере участь у художньому читанні, фахівець із художнього читання. 2》 заст., розм. Читач (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
читець —
Чите́ць, читця́, читце́ві; читці́, -ці́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
читець —
ЧИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. 1. Той, хто читає кому-небудь вголос. — А що пак твої наймити будуть завтра робити? — несподівано перебила Онися читця (Н.-Лев., III, 1956, 89); Затих читець, і останні його слова потонули в буряних оплесках (Кучер, Засвіт.
Словник української мови в 11 томах
-
читець —
Читець, -тця м. = читач. Ном. Од видавця, І.
Словник української мови Грінченка