шарф —
[шарф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. шарфие/ шарфи, шарф'іy два шарфие
Орфоепічний словник української мови
шарф —
(нім. Scharf — гострий, різкий) — органний регістр з родини мікстур з труб вузької мензури. Під час натискання клавіш звучать чотири (в окремих конструкціях — 8) труби, які утворюють обертони до основного звуку.
Словник-довідник музичних термінів
шарф —
ШАРФ, а, ч. 1. Зіткана чи зв'язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. Почала [баронеса] скидати ротонду, шапочку і незчисленні хустки, хусточки, шарфи, шарфики...
Словник української мови у 20 томах
шарф —
шарф іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шарф —
I -а, ч. 1》 Зіткана чи сплетена річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. 2》 заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шарф —
ШАРФ (частина верхнього одягу), ША́ЛИК розм.; КАШНЕ́ (для кутання шиї). На вішалці самотньо висів забутий дитячий шарф (О. Донченко); Мати зав'язувала (батькові) шалик довкола шиї (С.
Словник синонімів української мови
шарф —
ШАРФ, а, ч. 1. Зіткана чи зв’язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. Почала [баронеса] скидати ротонду, шапочку і незчисленні хустки, хусточки, шарфи, шарфики...
Словник української мови в 11 томах