шарф

I -а, ч.

1》 Зіткана чи сплетена річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі.

2》 заст. Кольоровий пояс або пов'язка через плече, що були розпізнавальним знаком генеральського та офіцерського звання в дореволюційній російській армії.

II -а, ч., муз.

Органний регістр з родини мікстур з трубами вузької мензури.

Значення в інших словниках

1. шарф — (смуга тканини, якою огортають шию) шалик, кашне.  Словник синонімів Полюги
2. шарф — [шарф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. шарфие/ шарфи, шарф'іy два шарфие  Орфоепічний словник української мови
3. шарф — Шаля, завитка, див. одіяння  Словник чужослів Павло Штепа
4. шарф — (нім. Scharf — гострий, різкий) — органний регістр з родини мікстур з труб вузької мензури. Під час натискання клавіш звучать чотири (в окремих конструкціях — 8) труби, які утворюють обертони до основного звуку.  Словник-довідник музичних термінів
5. шарф — ШАРФ, а, ч. 1. Зіткана чи зв'язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. Почала [баронеса] скидати ротонду, шапочку і незчисленні хустки, хусточки, шарфи, шарфики...  Словник української мови у 20 томах
6. шарф — шарф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
7. шарф — ШАРФ (частина верхнього одягу), ША́ЛИК розм.; КАШНЕ́ (для кутання шиї). На вішалці самотньо висів забутий дитячий шарф (О. Донченко); Мати зав'язувала (батькові) шалик довкола шиї (С.  Словник синонімів української мови
8. шарф — ШАРФ, а, ч. 1. Зіткана чи зв’язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. Почала [баронеса] скидати ротонду, шапочку і незчисленні хустки, хусточки, шарфи, шарфики...  Словник української мови в 11 томах