ідилія

Безтурботність, бездоганність, рай

Значення в інших словниках

1. ідилія — іди́лія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ідилія — • ідилія (грец. ειδύλλιον — зображення, малюнок) - невеликий, частіше віршований, твір, у якому поетизується життя на лоні сільс. природи; в антич. поезії І. — одна з осн. форм буколіки.  Українська літературна енциклопедія
3. ідилія — -ї, ж. 1》 Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. 2》 перев. ірон. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ідилія — іди́лія (від грец. είδύλλιον – малюнок, невеликий вірш-пісенька) 1. Одна з основних форм буколічної поезії – буколік. 2. Переносно – дружба, сімейне життя, що проходить без сварок, у згоді; безтурботне буття.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ідилія — Одна з форм буколічної поезії, в якій прикрашено змальовується безтурботне й щасливе життя простих людей на лоні природи; у переносному сенсі безтурботне життя.  Універсальний словник-енциклопедія
6. ідилія — Іди́лія, -лії, -лією; іди́лії, -лій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ідилія — ІДИ́ЛІЯ, ї, ж. 1. Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. Це була не стільки ода, скільки ідилія, у якій вихвалялося життя сільського мешканця на лоні природи (Бор., Тв., 1957, 19); Він [Т.  Словник української мови в 11 томах