ідилія

ІДИ́ЛІЯ, ї, ж.

1. Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи.

Це була не стільки ода, скільки ідилія, у якій вихвалялося життя сільського мешканця на лоні природи (Бор., Тв., 1957, 19);

Він [Т. Шевченко] негативно ставився до всіляких ідилій і сентиментально-мелодраматичних писань (Укр. літ. критика.., 1959, 49).

2. перев. ірон. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя.

Вона хотіла показати своїм гостям у своїм домі скромну та тиху ідилію, гармонійне життя матері з сином (Фр., VII, 1951, 105);

Так і сиділи троє.. Вечорами дивилися на волохаті зелені зорі, Анюта мугикала пісню, пес підвивав. Одно слово — справжня ідилія (Донч., II, 1956, 111).

Значення в інших словниках

1. ідилія — Безтурботність, бездоганність, рай  Словник чужослів Павло Штепа
2. ідилія — іди́лія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. ідилія — • ідилія (грец. ειδύλλιον — зображення, малюнок) - невеликий, частіше віршований, твір, у якому поетизується життя на лоні сільс. природи; в антич. поезії І. — одна з осн. форм буколіки.  Українська літературна енциклопедія
4. ідилія — -ї, ж. 1》 Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. 2》 перев. ірон. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ідилія — іди́лія (від грец. είδύλλιον – малюнок, невеликий вірш-пісенька) 1. Одна з основних форм буколічної поезії – буколік. 2. Переносно – дружба, сімейне життя, що проходить без сварок, у згоді; безтурботне буття.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. ідилія — Одна з форм буколічної поезії, в якій прикрашено змальовується безтурботне й щасливе життя простих людей на лоні природи; у переносному сенсі безтурботне життя.  Універсальний словник-енциклопедія
7. ідилія — Іди́лія, -лії, -лією; іди́лії, -лій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)