імпульс —
імпульс, род. імпульсу (від лат. impulsus – удар, поштовх) сигнал із різким наростанням інтенсивності й наступним різким поверненням до базової величини.
Фізико-технічний словник-мінімум
імпульс —
[імпул'с і іимпул'с] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў
Орфоепічний словник української мови
імпульс —
Импульс — impulse, momentum, pulse — *Іmpuls — 1) Поштовх до дії. 2) Кількість руху (добуток маси на швидкість); І. с и л и добуток сили на час її дії. 3) І.
Гірничий енциклопедичний словник
імпульс —
-у, ч. 1》 Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. 2》 Швидкий (короткочасний) стрибок значення якої-небудь величини. 3》 Електричний сигнал у вигляді напруги або струму заданої форми. 4》 фізіол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
імпульс —
рос. импульс (від латин. impulsus — удар, поштовх) — поштовх до дії.
Eкономічна енциклопедія
імпульс —
і́мпульс іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
імпульс —
і́мпульс (від лат. impulsus – удар, поштовх) 1. Поштовх до дії. 2. Форма збудження в нервових волокнах, яку спричинює будь-яке подразнення. 3. Кількість руху (добуток маси на швидкість); ¤ І. сили – добуток сили на час її дії. 4. І.
Словник іншомовних слів Мельничука
імпульс —
Векторна фізич. величина, що характеризує рух тіла; кожне рухоме тіло має і., рівний добуткові його маси і швидкості; зміна і. тіла (системи тіл) — як його значення, так і напрямку, — вимагає дії зовнішніх сил.
Універсальний словник-енциклопедія
імпульс —
І́МПУЛЬС, у, ч. 1. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. Ціла балада [«Причинна»] вилилася у Шевченка з одного імпульсу, з одного сильного душевного настрою (Фр.
Словник української мови в 11 томах