імпульс

і́мпульс

-у, ч.

1》 Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії.

2》 Швидкий (короткочасний) стрибок значення якої-небудь величини.

3》 Електричний сигнал у вигляді напруги або струму заданої форми.

4》 фізіол. Раптове й короткочасне збудження в нервових елементах, зумовлене їх подразненням і спрямоване на виконання певних дій.

5》 фіз. Кількість руху, яка дорівнює добуткові маси тіла на його швидкість.

Електричний імпульс — короткочасний стрибок електричного струму або напруги в електричному колі.

Значення в інших словниках

1. імпульс — імпульс, род. імпульсу (від лат. impulsus – удар, поштовх) сигнал із різким наростанням інтенсивності й наступним різким поверненням до базової величини.  Фізико-технічний словник-мінімум
2. імпульс — Поштовх; (зовнішній) заохота, заохочення, спонука, стимул; (внутрішній) поривання, порив.  Словник синонімів Караванського
3. імпульс — [імпул'с і іимпул'с] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў  Орфоепічний словник української мови
4. імпульс — Импульс — impulse, momentum, pulse — *Іmpuls — 1) Поштовх до дії. 2) Кількість руху (добуток маси на швидкість); І. с и л и добуток сили на час її дії. 3) І.  Гірничий енциклопедичний словник
5. імпульс — Відрух, побудка, спонука, поштовх, див. мотив  Словник чужослів Павло Штепа
6. імпульс — рос. импульс (від латин. impulsus — удар, поштовх) — поштовх до дії.  Eкономічна енциклопедія
7. імпульс — і́мпульс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
8. імпульс — і́мпульс (від лат. impulsus – удар, поштовх) 1. Поштовх до дії. 2. Форма збудження в нервових волокнах, яку спричинює будь-яке подразнення. 3. Кількість руху (добуток маси на швидкість); ¤ І. сили – добуток сили на час її дії. 4. І.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. імпульс — Векторна фізич. величина, що характеризує рух тіла; кожне рухоме тіло має і., рівний добуткові його маси і швидкості; зміна і. тіла (системи тіл) — як його значення, так і напрямку, — вимагає дії зовнішніх сил.  Універсальний словник-енциклопедія
10. імпульс — І́мпульс, -су; -си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. імпульс — І́МПУЛЬС, у, ч. 1. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. Ціла балада [«Причинна»] вилилася у Шевченка з одного імпульсу, з одного сильного душевного настрою (Фр.  Словник української мови в 11 томах