Значення в інших словниках
-
інтердикт —
Інтерди́кт: — заборона виконання богослужінь і релігійних обрядів [40] — заборона [48] — заборона церковних відправ і виконання релігійних обрядів [47;46-1;46-2]
Словник з творів Івана Франка
-
інтердикт —
рос. интердикт (від латин. interdictum — заборона) — у Римському праві — наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону певної дії або про здійснення певної дії.
Eкономічна енциклопедія
-
інтердикт —
інтерди́кт іменник чоловічого роду у католицькій церкві — заборона відправляння богослужінь, релігійних обрядів, що її накладав папа з метою покарання іст.
Орфографічний словник української мови
-
інтердикт —
-у, ч. 1》 У римському праві – заборона, наказ претора, рішення на користь позивача; розпорядження чи заборона якої-небудь дії однієї з сторін; у середні віки – відлучення від церкви.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
інтердикт —
інтерди́кт (від лат. interdictum – заборона) 1. В римському праві наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону певної дії або про здійснення певної дії.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
інтердикт —
I у Католицькій Церкві покарання, яке накладається на певну особу чи територію; персональний і. цілковито відлучає особу чи групу осіб від участі у релігійному житті; і.
Універсальний словник-енциклопедія
-
інтердикт —
Інтерди́кт, -ту; -ди́кти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
інтердикт —
ІНТЕРДИ́КТ, у, ч. У католицькій церкві — повна або часткова заборона відправляння богослужінь, релігійних обрядів, що її накладав папа з метою покарання.
Словник української мови в 11 томах