іній —
[ін'ій і іин'ій] інеийу /іинеийу, ор. інеийеим /іинеийеим, м. (ў) інеийу/іинеийу
Орфоепічний словник української мови
іній —
інею, ч. Тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети; паморозь, наморозь. || перен. Про сивину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іній —
і́ній іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
іній —
Осад кристалів льоду різної форми (голки, пера), що виникає на поверхні ґрунту внаслідок ресублімації водяної пари з повітря при темп. нижче 0°С.
Універсальний словник-енциклопедія
іній —
І́НІЙ (тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари на охолоджених предметах); ПА́МОРОЗЬ, ПРИ́МОРОЗЬ, НА́МОРОЗЬ, ПО́МОРОЗЬ рідше, ЗА́МОРОЗЬ розм., НА́МЕРЗ діал. (намерзла маса дрібних сніжинок).
Словник синонімів української мови
іній —
І́НІЙ, і́нею, ч. Тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети; паморозь, наморозь.
Словник української мови в 11 томах