Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
гуторити —
гу́то́рити дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
гуторити —
Гуто́рити. Говорити, розмовляти. Але воно завернулося на інше. Почав приходити п’яний. І раз, і другий, і третій. Виджу — зле! Вночі не спить, а гуторить, аж ляк збирає. Встає, кричить, баламутить, знов лягає, знов встає., ей Боже! (Коб., Некультурна, 83).
Українська літературна мова на Буковині
гуторити —
див. ГОВОРИТИ.
Словник синонімів Караванського
гуторити —
-рю, -риш, недок., діал. Розмовляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуторити —
гуто́рити говорити, розмовляти (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гуторити —
РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм.
Словник синонімів української мови
гуторити —
ГУ́ТО́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Розмовляти. Люди їхали і йшли.. широким шляхом, гуторили, гейкали, сміялися (Фр., V, 1951, 401); Поки дорослі гуторили між собою, Леся і Михайлик.. прощалися з дітворою (М. Ол., Леся, 1960, 27).
Словник української мови в 11 томах
гуторити —
Гуторити, -рю, -риш гл. Разговаривать. К. ЧР. 47. Годі вже вам гуторить про свої смутки. К. ЧР. 33. На нашому хуторі по нашому й гутори. посл. Зібрались три дівчини на Різдво, гуторять собі. Грин. І. 284.
Словник української мови Грінченка