гуторити
Гуто́рити. Говорити, розмовляти. Але воно завернулося на інше. Почав приходити п’яний. І раз, і другий, і третій. Виджу — зле! Вночі не спить, а гуторить, аж ляк збирає. Встає, кричить, баламутить, знов лягає, знов встає., ей Боже! (Коб., Некультурна, 83).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.