завід

За́від:

— («горя завід»): плач, лемент, голосіння [XI]

— ридання [IV]

— голосіння [VII]

— голосіння, сварка, нарікання [VI]

— голосіння; сварка; помилка; розчарування [V]

— нездійснена надія; голосіння (Ів.Фр.); розчарування [I]

— (зробити) — не дотримати слова [32]

— тут: невиконання обіцянки [49]

заві́д: 1) причитаньс по умершемъ, рыданіе, 2) разочарованіе [ІФ,1890]

— Завід у контексті значить голосіння, а не «ридання» (529) (пор. словник Желехівського, т. І, стор. 234—235). [MО,IV]

Значення в інших словниках

1. завід — за́від іменник чоловічого роду виття; голосіння розм., частіше вживається в множині заві́д іменник чоловічого роду звичай  Орфографічний словник української мови
2. завід — Заві́д1. Ошукання, розчарування. Ніколи не спроваджувати збіжа після заграничних цінників на підставі шумних описів, великих образків і т. ин. В тім разі чекає господара страта гроша і завід (Товариш, 1908, 248) // пол. zawód1 — розчарування. Заві́д2.  Українська літературна мова на Буковині
3. завід — Звичай, мода; У ФР. зав'язок, зародок <н. нема й заводу>; мн. ЗАВОДИ, (вітру) завивання, виття; (жіночі) голосіння.  Словник синонімів Караванського
4. завід — I з`авіддив. заводи. II зав`іддив. завод V.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. завід — 1. див. завод 2. це лемет, виття  Словник чужослів Павло Штепа
6. завід — ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. завід — За́ві́д, за́во́ду (порода, початок)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. завід — ЗА́ВІД див. за́води. ЗАВІ́Д див. заво́д⁵.  Словник української мови в 11 томах
9. завід — Завід и завод, -воду м. 1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завелося. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. нема й заводу. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. н.  Словник української мови Грінченка