загар
Зага́р:
За́гар:
— кіпоть [18]
— чад [45;XIX] Як чоловік, що кілька годин пробув у хаті, повній зарази, вийшовши надвір, не зможе ясно бачити окружаючих предметів: все вони, здається, перелітають-перемигують поперед його очима, і він ніяк не годен твердо вдивитися в одно місце; так і в нашій галицькій душній атмосфері нелегко чоловікові, задуреному загаром вузькоглядства та дитинячих пересудів, і ясно вхопити яку-небудь, хоч би й свою власну думку і йти за нею до послідніх її консеквенцій [XIX]
— чад [III]
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка