зеро

Зеро́:

Зе́ро:

— Ноль [XX] Я з свого боку,— що я, зеро, я здавна вчивсь коритися, тулитися в куті, зносити життя з усякими людьми, я затим не входжу в рахунок [XX]

— нуль [12;46-1;46-2;32;34;44-1;47;48;50;55;IV]

— зредукувати до зера: зменшити до нуля [XX] От тим-то всю свою особисту кореспонденцію зредукував майже до зера [XX]

Значення в інших словниках

1. зеро — зеро́ іменник середнього роду нуль  Орфографічний словник української мови
2. зеро — Зе́ро. 1. Нуль. Найвисший стан води, невиданий від 40 літ, виносив висше 7 метрів понад зеро (Б., 1895, 14, 4). 2. перен. Нуль, ніщо.  Українська літературна мова на Буковині
3. зеро — невідм., с. Нульове очко, нуль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зеро — Нуля  Словник чужослів Павло Штепа
5. зеро — зе́ро 1. нуль (ср, ст): Зробилося мені неприємно. Остаточно ми були за дротами, в яких трудно було вибити вікно на світ. Мої вояцькі пляни змаліли до зера (Селепко); Восени 1915 р. я здавав іспит до гімназії. При тому іспиті проф.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. зеро — Зеро́ (нуль), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. зеро — ЗЕРО́, невідм., с. Нульове очко, нуль.  Словник української мови в 11 томах