Значення в інших словниках
-
зеро —
Зеро́: Зе́ро: — Ноль [XX] Я з свого боку,— що я, зеро, я здавна вчивсь коритися, тулитися в куті, зносити життя з усякими людьми, я затим не входжу в рахунок [XX] — нуль [12;46-1;46-2;32;34;44-1;47;48;50;55;IV] — зредукувати до зера...
Словник з творів Івана Франка
-
зеро —
зеро́ іменник середнього роду нуль
Орфографічний словник української мови
-
зеро —
Зе́ро. 1. Нуль. Найвисший стан води, невиданий від 40 літ, виносив висше 7 метрів понад зеро (Б., 1895, 14, 4). 2. перен. Нуль, ніщо.
Українська літературна мова на Буковині
-
зеро —
Нуля
Словник чужослів Павло Штепа
-
зеро —
зе́ро 1. нуль (ср, ст): Зробилося мені неприємно. Остаточно ми були за дротами, в яких трудно було вибити вікно на світ. Мої вояцькі пляни змаліли до зера (Селепко); Восени 1915 р. я здавав іспит до гімназії. При тому іспиті проф.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
зеро —
Зеро́ (нуль), не відм.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
зеро —
ЗЕРО́, невідм., с. Нульове очко, нуль.
Словник української мови в 11 томах