злопотіти —
ЗЛОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., діал. Залопотіти (у 2, 3 знач.). Вибігли до них [колядників] татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (Фр., IV, 1950, 276); Когут у панськім курнику злопотів крилами і товстим басом заспівав: Ку-ку-рі-ку! (Мак., Вибр., 1954, 132).
Словник української мови в 11 томах
злопотіти —
Злопотіти, -почу, -тиш гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли. Гол. І. 265.
Словник української мови Грінченка