злопотіти

ЗЛОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., діал. Залопотіти (у 2, 3 знач.).

Вибігли до них [колядників] татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (Фр., IV, 1950, 276);

Когут у панськім курнику злопотів крилами і товстим басом заспівав: Ку-ку-рі-ку! (Мак., Вибр., 1954, 132).

Значення в інших словниках

1. злопотіти — злопотіти: всплеснуть (нпр. крильями) [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. злопотіти — злопоті́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. злопотіти — -очу, -отиш, док., діал. Залопотіти (у 2, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злопотіти — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. злопотіти — Злопотіти, -почу, -тиш гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли. Гол. І. 265.  Словник української мови Грінченка