клапач

Клапа́ч:

— невдаха, безталанний [47]

«недосвідчений вартовий вояк-свіжак»[ II, 354] (з поль. мисливської мови, де klapak «молода дика качка, що ще не вміє літати») [ОГ]

клапа́ч: въ воровскомъ жаргонѣ названіе солдата [ІФ,1890]

Значення в інших словниках

1. клапач — кла́пач вул. рот (ст)|| = брама ◊ стули́ти кла́пач вул. замовкнути (ст)|| = замкнути браму  Лексикон львівський: поважно і на жарт