клапач

кла́пач вул. рот (ст)|| = брама

◊ стули́ти кла́пач вул. замовкнути (ст)|| = замкнути браму

Значення в інших словниках

1. клапач — Клапа́ч: — невдаха, безталанний [47] «недосвідчений вартовий вояк-свіжак»[ II, 354] (з поль. мисливської мови, де klapak «молода дика качка, що ще не вміє літати») [ОГ] клапа́ч: въ воровскомъ жаргонѣ названіе солдата [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка