Значення в інших словниках
-
клинок —
клино́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
клинок —
див. КЛИН; (шаблі) лезо; П. шабля, кинджал; (на одяг) Д. вішак, кілок.
Словник синонімів Караванського
-
клинок —
-нка, ч. 1》 Зменш. до клин. 2》 Те саме, що лезо. || Про шаблю, кинджал і т. ін. 3》 діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
клинок —
КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (з газ.
Словник української мови у 20 томах
-
клинок —
Частина холодної зброї, призначена для різання або колення; к. може бути прямим чи кривим, односічним чи двосічним.
Універсальний словник-енциклопедія
-
клинок —
кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю.
Фразеологічний словник української мови
-
клинок —
ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А.
Словник синонімів української мови
-
клинок —
Клино́к, клинка́ (змен. від клин)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
клинок —
КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (Веч. Київ, 12.
Словник української мови в 11 томах
-
клинок —
Клино́к, -нка ж. ум. отъ клин. = клинець 1, 3. Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп. 160. Канчук (висить) на клинку! Гол. III. 310.
Словник української мови Грінченка