клинок

Частина холодної зброї, призначена для різання або колення; к. може бути прямим чи кривим, односічним чи двосічним.

Значення в інших словниках

1. клинок — Кілок [I]  Словник з творів Івана Франка
2. клинок — клино́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. клинок — див. КЛИН; (шаблі) лезо; П. шабля, кинджал; (на одяг) Д. вішак, кілок.  Словник синонімів Караванського
4. клинок — -нка, ч. 1》 Зменш. до клин. 2》 Те саме, що лезо. || Про шаблю, кинджал і т. ін. 3》 діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. клинок — КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (з газ.  Словник української мови у 20 томах
6. клинок — кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю.  Фразеологічний словник української мови
7. клинок — ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А.  Словник синонімів української мови
8. клинок — Клино́к, клинка́ (змен. від клин)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. клинок — КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (Веч. Київ, 12.  Словник української мови в 11 томах
10. клинок — Клино́к, -нка ж. ум. отъ клин. = клинець 1, 3. Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп. 160. Канчук (висить) на клинку! Гол. III. 310.  Словник української мови Грінченка