куций —
див. короткий; низький; чорт
Словник синонімів Вусика
куций —
[куцией] м. (на) -цому/-ц'ім, мн. -ц'і
Орфоепічний словник української мови
куций —
-а, -е. 1》 Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). || Про деякі частини тіла. 2》 Короткий чи обрубаний (про хвіст). 3》 Те саме, що куцохвостий. || у знач. ім. куций, -цого, ч. Тварина з коротким чи обрубаним хвостом. || Чорт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
куций —
КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг, частини тіла і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис); Вгляділа [Олеся] його куций ніс і смуглявий вид і зітхнула (І.
Словник української мови у 20 томах
куций —
Де куцому до зайця. Собака зайця не перебіжить. Куцим називають собаку з утятим хвостом, а також і чорта. Іди до куцого. Іди до чорта.
Приповідки або українсько-народня філософія
куций —
дале́ко ку́цому до за́йця. Велика різниця між ким-небудь. (Ясь:) Шляхтич — то велика річ! У своїх добрах він — король! .. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… (Наталя:) Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко). ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м’ять.
Фразеологічний словник української мови
куций —
ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М.
Словник синонімів української мови
куций —
Ку́ций, -ца, -це
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
куций —
КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис, 1864, № 9259); Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций? (Сам.
Словник української мови в 11 томах