1. Словник з творів Івана Франка

куций

Куца година йому буде: скоро пропаде [VII]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Куций — Ку́ций іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. куций — Куцохвостий; безхвостий; (одяг) короткополий; (хто) малорослий, низькорослий, малий; (хвіст) короткий, обрубаний; (- щастя) короткочасний, нетривалий; (закон) обмежений, недостатній; ЯК ІМ. дідько. Словник синонімів Караванського
  3. куций — див. короткий; низький; чорт Словник синонімів Вусика
  4. куций — [куцией] м. (на) -цому/-ц'ім, мн. -ц'і Орфоепічний словник української мови
  5. куций — -а, -е. 1》 Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). || Про деякі частини тіла. 2》 Короткий чи обрубаний (про хвіст). 3》 Те саме, що куцохвостий. || у знач. ім. куций, -цого, ч. Тварина з коротким чи обрубаним хвостом. || Чорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. куций — КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг, частини тіла і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис); Вгляділа [Олеся] його куций ніс і смуглявий вид і зітхнула (І. Словник української мови у 20 томах
  7. куций — Де куцому до зайця. Собака зайця не перебіжить. Куцим називають собаку з утятим хвостом, а також і чорта. Іди до куцого. Іди до чорта. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. куций — дале́ко ку́цому до за́йця. Велика різниця між ким-небудь. (Ясь:) Шляхтич — то велика річ! У своїх добрах він — король! .. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… (Наталя:) Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко). ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м’ять. Фразеологічний словник української мови
  9. куций — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М. Словник синонімів української мови
  10. куций — Ку́ций, -ца, -це Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. куций — КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис, 1864, № 9259); Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций? (Сам. Словник української мови в 11 томах