куций
КУ́ЦИЙ, а, е.
1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.).
Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис, 1864, № 9259);
Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций? (Сам., II, 1958, 16);
Просто з роботи зайшов Пузанов — в мазуті, в куцій обтріпаній своїй шинелі (Гончар, IV, 1960, 76);
Піл був таким куцим, що на ньому тільки й можна було спати, скрутившись клубком (Стельмах. Хліб.., 1959, 215);
// Про деякі частини тіла.
Вгляділа [Олеся] його куций ніс і смуглявий вид і зітхнула (Н.-Лев., III, 1956, 128);
Варивон хитрувато закручував куцими пальцями цигарку (Стельмах, II, 1962, 326);
Була куца, як робити, Була довга, як просити, У нього рука (Нех., Казки.., 1958, 35).
2. Короткий або обрубаний (про хвіст).
Зачепившися за дріт куцим хвостом, колисався [чорт] на йому (Сам., II, 1958, 236);
У всьому корова як корова — і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст — куций (Донч., VI, 1957, 143);
Коник, запряжений у лінійку, тюпав собі потиху, відганяючись куцим хвостом від набридливих мух (Тют., Вир, 1964, 73).
3. Те саме, що куцохво́стий.
Приймакові так, як тому куцому собаці (Барв., Опов.., 1902, 317);
Куце й нещасне мале зайченя В кожному вірші танцює щодня (С. Ол., Вибр., 1959, 173);
// у знач. ім. ку́ций, цого, ч. Тварина з коротким або обрубаним хвостом.
Далеко куцому до зайця! Заєць стрибає, куций бігає, та не поймає (Номис, 1864, № 5436);
— А щоб була доладна рада,— Пускать на раду всіх хвостатих, А куцих не пускать (Гл., Вибр., 1957, 89);
— Збирався куций іти на ведмедя, та з переляку подох,— сказав Берник (Мур., Бук. повість, 1959, 121);
// Чорт.
[Сестра Серахвима:] В садку, як рвонеться вона [Юліана], видно куций їй силу придав таку, що ми так і розскочилися з сестрою Мархвою (Мирний, V, 1955, 116);
— Ти де, дівчисько, так свою пику засмальцювала? — пожартував Гнат. — У самісінькому пеклі, бігала до куцих, щоб вони прийняли тебе в свою компанію,— зі сміхом відскакує від нього наймичка (Стельмах, II, 1962, 347).
4. Який триває недовго; короткочасний.
Звичайно, Євфросинія Лук’янівна розуміла Євгенію Кузьмівну з її куцим вдовиним щастям (Сенч., Опов., 1959, 130);
— Вже вечір,— схаменулася Леся з почуттям страху в серці. День тепер куций, мов заячий хвіст (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 97).
5. розм. Низького зросту; малий.
Нема ні пекла, ані раю. Немає й бога, тілько я! Та куций німець узловатий (Шевч., І, 1951, 332);
Найбільше уподобався їй Пищимуха. Чи, може, через те, що вона була куца, а він — саженного росту (Мирний, IV, 1955, 361);
З куцої Тоськи виявився неабиякий гребець, навіть проти води (Смолич, Мир.., 1958, 35).
6. перен., розм. Надто обмежений; недостатній.
Нині ми дістали врешті закон про волю друку. Хоч який він там поганенький та куций (відноситься лише до періодичних видань), а все ж для нас він має велике значення (Коцюб., III, 1956, 285);
Розквіт демократії в соціалістичних країнах і все більше згортання й без того куцої демократії в країнах капіталізму — такі дві протилежні лінії в політичному розвиткові сучасного світу (Ком. Укр., 5, 1966, 28).
Значення в інших словниках
- куций — Куца година йому буде: скоро пропаде [VII] Словник з творів Івана Франка
- Куций — Ку́ций іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- куций — Куцохвостий; безхвостий; (одяг) короткополий; (хто) малорослий, низькорослий, малий; (хвіст) короткий, обрубаний; (- щастя) короткочасний, нетривалий; (закон) обмежений, недостатній; ЯК ІМ. дідько. Словник синонімів Караванського
- куций — див. короткий; низький; чорт Словник синонімів Вусика
- куций — [куцией] м. (на) -цому/-ц'ім, мн. -ц'і Орфоепічний словник української мови
- куций — -а, -е. 1》 Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). || Про деякі частини тіла. 2》 Короткий чи обрубаний (про хвіст). 3》 Те саме, що куцохвостий. || у знач. ім. куций, -цого, ч. Тварина з коротким чи обрубаним хвостом. || Чорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куций — КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг, частини тіла і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис); Вгляділа [Олеся] його куций ніс і смуглявий вид і зітхнула (І. Словник української мови у 20 томах
- куций — Де куцому до зайця. Собака зайця не перебіжить. Куцим називають собаку з утятим хвостом, а також і чорта. Іди до куцого. Іди до чорта. Приповідки або українсько-народня філософія
- куций — дале́ко ку́цому до за́йця. Велика різниця між ким-небудь. (Ясь:) Шляхтич — то велика річ! У своїх добрах він — король! .. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… (Наталя:) Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко). ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м’ять. Фразеологічний словник української мови
- куций — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М. Словник синонімів української мови
- куций — Ку́ций, -ца, -це Правописний словник Голоскевича (1929 р.)