1. Фразеологічний словник української мови

куций

дале́ко ку́цому до за́йця. Велика різниця між ким-небудь. (Ясь:) Шляхтич — то велика річ! У своїх добрах він — король! .. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… (Наталя:) Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко).

ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м’ять. Швидко забувати про кого-, що-небудь. (Юлія:) Так? То таку коротку пам’ять маєте? (І. Франко); Бракує вам міцного духу, пане Гармаш,— тихо заговорив шляхтич,— та й пам’ять маєте коротку… (Н. Рибак); Наївно було б нашим недругам гадати, що український народ має настільки вже куцу пам’ять (З газети).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

тягти́ (тягну́ти) сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́). Зволікати, не поспішати з чим-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний); — Тітко Маріє, скіко (скільки) можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський); — Ви мені, хлопці, куцого за хвоста не тягніть. День-два — і щоб копиці стояли (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) ку́цому до за́йця. Дуже далеко, зовсім недоступно. Здатні (економи) й дітей вчити в гімназії. А нам далеко тепер до гімназії як куцому до зайця (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куций — Куца година йому буде: скоро пропаде [VII] Словник з творів Івана Франка
  2. Куций — Ку́ций іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. куций — Куцохвостий; безхвостий; (одяг) короткополий; (хто) малорослий, низькорослий, малий; (хвіст) короткий, обрубаний; (- щастя) короткочасний, нетривалий; (закон) обмежений, недостатній; ЯК ІМ. дідько. Словник синонімів Караванського
  4. куций — див. короткий; низький; чорт Словник синонімів Вусика
  5. куций — [куцией] м. (на) -цому/-ц'ім, мн. -ц'і Орфоепічний словник української мови
  6. куций — -а, -е. 1》 Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). || Про деякі частини тіла. 2》 Короткий чи обрубаний (про хвіст). 3》 Те саме, що куцохвостий. || у знач. ім. куций, -цого, ч. Тварина з коротким чи обрубаним хвостом. || Чорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. куций — КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг, частини тіла і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис); Вгляділа [Олеся] його куций ніс і смуглявий вид і зітхнула (І. Словник української мови у 20 томах
  8. куций — Де куцому до зайця. Собака зайця не перебіжить. Куцим називають собаку з утятим хвостом, а також і чорта. Іди до куцого. Іди до чорта. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. куций — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М. Словник синонімів української мови
  10. куций — Ку́ций, -ца, -це Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. куций — КУ́ЦИЙ, а, е. 1. Недостатньої довжини; короткий (про одяг і т. ін.). Ой гуць-гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину) (Номис, 1864, № 9259); Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций? (Сам. Словник української мови в 11 томах