Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
лабазник —
лаба́зник іменник чоловічого роду, істота арх.
Орфографічний словник української мови
лабазник —
I -у, ч. Рід рослин родини розових; гадючник. II -а, ч., заст. Власник лабазу, а також продавець у лабазі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лабазник —
1. див. кладовщик 2. (росл.) гадючник
Словник чужослів Павло Штепа
лабазник —
ЛАБА́ЗНИК, а, ч., діал. Комірник. Ой я собі садівник, садівник, В моїм саду лабазник, лабазник. Між лабазом стежка бита (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
лабазник —
ЛАБА́ЗНИК, а, ч., заст. Власник лабазу, а також продавець у лабазі. — Ну що то за безсердечний народ ці англійці. — Попи і лабазники! — сказав батько (Смолич, II, 1958, 10).
Словник української мови в 11 томах
лабазник —
Лабазник, -ку м. раст. Spiraea Ulmaria. ЗЮЗО. І. 137.
Словник української мови Грінченка