лабазник

ЛАБА́ЗНИК, а, ч., заст. Власник лабазу, а також продавець у лабазі.

— Ну що то за безсердечний народ ці англійці. — Попи і лабазники! — сказав батько (Смолич, II, 1958, 10).

Значення в інших словниках

1. лабазник — Тут в розумінні: бур'ян [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. лабазник — лаба́зник іменник чоловічого роду, істота арх.  Орфографічний словник української мови
3. лабазник — I -у, ч. Рід рослин родини розових; гадючник. II -а, ч., заст. Власник лабазу, а також продавець у лабазі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лабазник — 1. див. кладовщик 2. (росл.) гадючник  Словник чужослів Павло Штепа
5. лабазник — ЛАБА́ЗНИК, а, ч., діал. Комірник. Ой я собі садівник, садівник, В моїм саду лабазник, лабазник. Між лабазом стежка бита (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
6. лабазник — Лабазник, -ку м. раст. Spiraea Ulmaria. ЗЮЗО. І. 137.  Словник української мови Грінченка