мандатор
Манда́тор, мандаторій:
— австрійський поліційний і судовий урядовець за часів панщини [22;53]
— австрійський судовий і поліційний урядовець в часи панщини [VI]
— австрійський урядовець за панщизняних часів, залежний від дідича, крім адміністративних функцій, мав також функції судові в цивільних і менших кримінальних справах [IV]
— за панщизняних часів поліційний і судовий урядовець [III]
— за панщизняних часів урядовець, що виконував роль судді [I]
— особа, призначена австрійським урядом начальником громади, що складалася з кількох сіл [29]
— призначений австрійським урядом начальник збірної громади, що складалася з кількох сіл [47]
— службовець поміщицького або державного маєтку для виконання адміністративних і поліцейських функцій [46-2]
— службовець поміщицького маєтку для виконання адміністративних і поліцейських функцій [46-1]
— тут: чиновник, який виконував поліційно-судові функції щодо кріпосних селян; утримувався поміщиком, затверджувався на посаду австрійською владою [44-2]
— уповноважений; поліційний і судовий урядовець [28]
— урядовець за часів панщини, який виконував роль судді [14;36]
— урядовець на селі [27]
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка