нагло —
Присл. до наглий 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
нагло —
НА́ГЛО. Присл. до на́глий. – Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Т. Шевченко); Так море іноді всю ніч дрімає, І нагло хвилями, як крилами, заб'є (О. Олесь); Йому здавалось, що всі його нагло покинули (В.
Словник української мови у 20 томах
нагло —
на́гло несподівано, раптово (ср, ст): Він на мент зупинився, нагло, аж хитнувся (Нижанківський); Директор попрощав її щиро, подав навіть руку, трохи подивувався, що так нагло від'їжджає, але і він зачув щось із тої історії про нещасливе кохання та дитину.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
нагло —
РА́ПТОМ (так швидко, що ніхто й не сподівався), РАПТО́ВО, НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНЕНА́ЦЬКА, ВРАЗ (УРАЗ), ВІДРА́ЗУ, НАРА́З, РА́ЗОМ, НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО, НЕЖДА́НО-НЕГА́ДАНО, НЕГА́ДАНО-НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО-НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНА́ГЛА розм., НА́ГЛО розм.
Словник синонімів української мови
нагло —
На́гло, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нагло —
НА́ГЛО. Присл. до на́глий 1, 2. Максим успокоювався, не кричав уже та нагло задержав коні (Стеф., І, 1949, 204); 3 морських просторів нагло налетів поривистий вітер (Збан., Сеспель, 1961, 5); Грицько Вересай помер нагло (Бурл.
Словник української мови в 11 томах