оболонь —
[оболон'] -н'і, ор. -н':у, р. мн. -неий
Орфоепічний словник української мови
оболонь —
-і, ж. Заплавні луки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оболонь —
ОБОЛО́НЬ, і, ж. Заплавні луки. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні.. і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Н.-Лев.. І, 1956, 432); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь (Фр.
Словник української мови в 11 томах
оболонь —
ОБОЛО́НЬ, і, ж. Заплавні луки. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні .. і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (І. Нечуй-Левицький); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь (І. Франко); На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (М. Бажан).
Словник української мови у 20 томах
оболонь —
ЗАПЛА́ВА (низинна місцевість біля річки, озера, що затоплюється під час весняної повені), ЗАПЛА́В рідше, ЗАПЛА́ВИНА рідше, ПЛА́ВНІ, МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МЛА́КА діал., ЗА́ЙМИЩЕ рідко; ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ рідше, ОБОЛО́ННЯ рідше (заплавні луки).
Словник синонімів української мови
оболонь —
Оболо́нь, -ні ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. н. п. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.
Словник української мови Грінченка