Значення в інших словниках
-
одідичити —
одіди́чити дієслово доконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
одідичити —
-чу, -чиш, док., перех., заст. Успадкувати, отримати у спадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
одідичити —
ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що по кому – чому, зах. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (В. Стефаник); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Мирослав Ірчан).
Словник української мови у 20 томах
-
одідичити —
одіди́чити успадкувати (ст): Подає він прикмети характеру, які від них усіх у спадщині одідичив та чого на їх життєвих досвідах і від свої учителів навчився (Шах)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
одідичити —
ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., заст. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (Стеф., І, 1949, 259); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Ірчан, II, 1958, 146).
Словник української мови в 11 томах
-
одідичити —
Одіди́чити, -чу, -чиш гл. Получить въ наслѣдство, унаслѣдовать.
Словник української мови Грінченка