одідичити

одіди́чити

-чу, -чиш, док., перех., заст.

Успадкувати, отримати у спадок.

Значення в інших словниках

1. одідичити — Одіди́чити: — успадкувати [45]  Словник з творів Івана Франка
2. одідичити — одіди́чити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
3. одідичити — ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що по кому – чому, зах. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (В. Стефаник); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Мирослав Ірчан).  Словник української мови у 20 томах
4. одідичити — одіди́чити успадкувати (ст): Подає він прикмети характеру, які від них усіх у спадщині одідичив та чого на їх життєвих досвідах і від свої учителів навчився (Шах)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. одідичити — ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., заст. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (Стеф., І, 1949, 259); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Ірчан, II, 1958, 146).  Словник української мови в 11 томах
6. одідичити — Одіди́чити, -чу, -чиш гл. Получить въ наслѣдство, унаслѣдовать.  Словник української мови Грінченка